Прозорість і відкритість

Концепція розвитку та діяльності

Ніжинської загальноосвітньої школи I –IIIст.№13 м.Ніжина

І. Основні принципи діяльності закладу

В основу концепції покладено принцип: ЗОШ I-IIIст.№13– це навчально-виховний, пошуково-дослідницький та психолого-педагогічний заклад.

Потреба у впровадженні означеної концепції обумовлена, насамперед, необхідністю приведення освіти і виховання учнів у відповідність до тієї системи ціннісних орієнтацій та соціальних нормативів, які визначають поступ людської цивілізації ХХІ століття. Зокрема, йдеться про значне посилення особистісного начала у всіх сферах суспільного життя.

Навчально-виховний процес у закладі базується на наукових засадах, вітчизняному та зарубіжному досвіді, розвитку науки, освіти та виховання, доведених теорією і перевірених практикою знаннях.

Загальнотеоретичні положення

Формування загальнолюдських цінностей та гуманістичного    мислення – історично зумовлена мета перебудови системи освіти в Україні. Сучасна школа має виконувати соціальне замовлення особистості – бути конкурентноздатною у суспільстві з ринковою економікою, вміти планувати стратегію власного життя, орієнтуватися у системі найрізноманітніших, суперечливих і неоднозначних цінностей, визначати своє життєве кредо і свій стиль.

Основними принципами освіти в закладі є такі загальнонаукові принципи як: фундаментальність, системність, єдність історичного і логічного, національного і загальнолюдського, суспільного та особистісного, теорії та практики, навчання та виховання у їх людинотворчій орієнтації.

Головна мета: задоволення освітніх потреб суспільства і держави, формування творчої особистості, створення передумов до подальшого навчання у ВНЗ.

Пріоритетні напрямки діяльності закладу для досягнення вказаної мети:

- виховання громадянина України з високим рівнем почуття відповідальності за свої вчинки, долю держави, своєї сім’ї, суспільства;

- формування в учнів моральних якостей на основі духовних, культурних надбань і традицій народів України, загальнолюдської моралі;

- розвиток системного підходу до формування знань, природо- відповідності існування, нерозривності з оточуючим середовищем, екологією;

- виховання творчої інтелектуальної особистості, рівень освіченості якої відповідає світовим вимогам;

- формування усвідомлення самооцінки особистості, поваги до її прав, демократизму у стосунках між людьми;

- розвиток потреби у здоровому способі життя, дбайливому ставленні до природи, повазі до духовних цінностей народу;

Принципи діяльності закладу:

- демократизм;

- пріоритет знань, повага до інтелектуальної праці, стимулювання інтелектуальної діяльності; оволодіння інтелектуальними і духовими цінностями;

- науковість, зв’язок з наукою в усіх сферах діяльності колегіуму, використання і впровадження провідних наукових теорій навчання та виховання в педагогічну практику;

- наступність і адаптивність, забезпечення зв’язку мети і завдань виховання з школами і вищими навчальними закладами, врахування психологічних та фізіологічних особливостей учнів;

- зв’язок з соціумом, формування відданості рідному краю, історичним, культурним традиціям.

Основні завдання:

- забезпечення базової загальноосвітньої підготовки з профільним навчанням;

- виявлення обдарованих дітей, здібних до інтенсивного навчання;

- оволодіння знаннями про природу, людину, суспільство;

- створення умов для виховання, навчання, розкриття творчих можливостей і розвитку індивідуальних здібностей кожного учня;

- спостереження за індивідуальним розвитком учнів, організація диференціації навчання;

- розробка та апробація методик початкової профілізації навчання учнів з використанням нових інформативних технологій;

- допрофесійна підготовка учнів до отримання вищої освіти з обраного фаху;

- поступовий перехід на дослідницьку, евристичну, проблемно-пошукову методику навчання, використання у навчально-виховному процесі інноваційних психолого-педагогічних технологій;

- забезпечення професійної компетентності педагогічних працівників, широке використання досягнень психологічної, медичної, фізіологічної наук в освітньому процесі, роботі з кадрами;

- створення інтелектуальної основи нової школи – школи життєтворчості особистості, в якій би утверджувалася особистісно орієнтована педагогіка, педагогіка успіху, педагогіка толерантності;

- створення і розвиток умов для плекання творчої особистості, уміння будувати власне життя, орієнтуватися у системі цінностей, визначати своє життєве кредо і свій стиль;

- стати учасниками розробки високоефективних навчальних та виховних технологій, які мають суттєво гуманізувати освітній процес; максимально розробити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно розвивальної творчості;

-  створити всі необхідні умови для формування принципово нової особистості: творчої, самостійної, гуманної, національно свідомої, здатної цінувати себе і поважати інших, адаптованої до життя в нових умовах.

Реалізацію мети, принципів і завдань закладу передбачається вирішити у таких основних аспектах діяльності:

- створення наукової, соціально-психологічної моделі особистості випускника школи;

- забезпечення науково обґрунтованого змісту освіти з профільних навчальних дисциплін;

- оптимізація управлінської діяльності.

ІІ. Організаційно-педагогічна структура закладу

Школа формує рівень освітньої підготовки учнів, необхідний для продовження навчання у вищих навчальних закладах відповідно з обраним профілем. Поряд із класно-урочною використовуються й інші форми організації навчальної діяльності (лекційно-семінарська, індивідуальна, групова, за творчими інтересами, консультативна, інші).

Основними структурними елементами освіти в закладі є:

Історична, культурологічна та філологічна підготовка – осягнення сутності й процесу розвитку української та світової історії як творчості людей у всіх галузях життя; створення матеріальних та духовних цінностей, еволюції системи “суспільство-природа” (екологія), поступ соціальних та політичних систем, вільне володіння державною мовою, мовами інших народів світу (однією-двома з найбільш розповсюджених), знання української та зарубіжної літератури, її історії та сьогодення;

українознавча підготовкавивчення історії розвитку українського народу, його культури, ментальних характеристик, синтезу звичаїв, світорозуміння національних базових цінностей, моральних, правових, етичних та естетичних норм, процесу самоусвідомлення й утвердження України як політичної нації і держави; усвідомлення місця українців серед народів і культур світу;

еколого-природнича та економічна підготовка – оволодіння загальними знаннями про навколишній світ, природу, довкілля, Всесвіт, основні закономірності взаємодії людини і природи, взаємозв’язок природничих і соціальних чинників; формування культури екологічного мислення та поведінки особистості; вивчення динаміки народонаселення; знання принципів, засобів та форм сучасного світового економічного порядку й стратегії розвитку виробництва та господарювання, дбайливого ставлення до природних та соціальних ресурсів;

правова освіта – система знань про Конституцію України, основи законодавства України, права й обов’язки громадянина держави, розуміння прав і свобод в контексті міжнародних правових документів;

психолого-педагогічна підготовка – система знань про духовне і психічне життя людини і суспільства, психологічні якості людини як суб’єкта соціальної дії, її мислення, сприймання світу, почуття й уяву, розвиток пам’яті, виховання волі та характеру, вияв їх у процесі практичної життєдіяльності, соціально-політичній та інших сферах суспільного та індивідуального життя індивіду;

етична та естетична освіта та прикладна підготовка – ознайомлення із знанням про моральний світ людини та суспільства, виховання високих моральних якостей, моральної культури особистості, культури поведінки, розвиток художньо-естетичних здібностей, почуття прекрасного, творчих здібностей та нахилів;

система знань та навичок, що забезпечують здоровий спосіб життя особистості.

ІІІ. Зміст і науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу

Зміст і навчання в закладі визначається навчальними планами, програмами, навчальними та методичними посібниками.

У навчально-виховному процесі провідним фактором є зацікавлення молоді сучасними науковими ідеями і теоріями, залучення її до національної культури і традицій, формування основ національної свідомості, прищеплення любові до рідної мови, виховання поваги до свого народу, його історії.

Зміст освіти в закладі вимагає від учнів розуміння суті явищ, що вивчаються, осмислення загальних принципів, що лежать в основі наукових законів, всебічного аналізу фактів; усвідомлення структури вивченого матеріалу (його аспектів, внутрішніх зв’язків і відношень між ними).

Передбачається створити цілісну систему науково-методичного забезпечення закладу, чітко визначити її структуру, основні вимоги до методичних та нормативно-регламентуючих матеріалів, що покликані чітко визначити:

- систему ідей, цілей, принципів та напрямків розвитку, на підставі яких можливі організація та формування змісту навчального закладу;

- методики відбору та вимоги до учнів;

- вимоги до керівництва навчального закладу, що відповідають характеристикам, необхідним для ефективного управління навчальною програмою;

- принципи і вимоги до навчального плану і програм з окремих предметів, інтегрованих курсів тощо;

- методики викладання, що спрямовані на вищий рівень навчання учнів, ефективне залучення їх до навчального процесу;

- вимоги до вчителів та оцінки їх діяльності;

- вимоги щодо визначення успіху учнів;

- основи взаємодії з вищим навчальним закладом;

- основи взаємодії між батьками, викладачами та учнями;

- вимоги до санітарно-гігієнічних умов роботи;

- вимоги до характеру змін у педагогічній практиці;

- системи адаптації інноваційних технологій;

- вимоги до розрахунків кадрового, економічного, матеріально-технічного і наукового забезпечення.

ІV. Модель педагогічного процесу

Педагогічний процес у закладі є суспільна діяльність учня та педагога, батьків, громадськості, спрямована на досягнення мети, принципів, завдань, даного освітнього закладу.

Учасники педагогічного процесу.

Учні закладу зараховуються на основі поданих батьками заяв, співбесіди, анкетування, рекомендацій педагогічного колективу тощо).

Випускники школи повинні нарівні володіти базовими і допрофесійними знаннями, мати достатній рівень духовної культури, ерудиції, інтелекту, сформувати культуру здорового способу життя. Випускник має реально оцінювати свої можливості, мати своє власне аргументоване ставлення до подій та процесів людського буття, здатним до самовизначення і продуктивної діяльності у динамічному світі, що розвивається.

Педагоги колегіуму мають бути людьми високої духовної, інтелектуальної, фізичної та естетичної культури, професіоналами. Права та обов’язки визначаються чинним законодавством та статусом закладу.

Батьки (особи, які їх замінюють) є повноправними учасниками педагогічного процесу і зобов’язані слідкувати за моральним та фізичним здоров’ям дітей, створювати відповідні умови для розвитку їх природних здібностей, обдарувань, виховувати почуття доброти, милосердя, гідності, любові до праці, рідного краю, Вітчизни.

Відношення школи з батьками (особами, які їх замінюють) регламентуються чинним законодавством, статутом.

Навчально-виховний процес.

Будується з урахуванням вимог до змісту освіти, особливостей організації навчально-виховної діяльності з обдарованою учнівською молоддю. Навчально-виховний процес ґрунтується на результатах всебічного, систематичного і наукового вивчення психолого-фізіологічних особливостей учнів.

МЕТОДИЧНА ТА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

Методична робота заснована на досягненнях науки та передового педагогічного досвіду системи аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності з підвищення наукового та загальнокультурного рівня педагогічних працівників, удосконалення їхньої професійної компетентності та підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Напрямки методичної роботи в колегіумі

  1. Удосконалення змісту методичної роботи, забезпечення її національної спрямованості відповідно до економічних, політичних, соціально-культурних умов розбудови й оновлення української загальноосвітньої школи.
  2. Вивчення діалектики і принципів розбудови української національної школи, збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивчення питань теорії і досягнень в галузі викладання предмету, оволодіння сучасною науковою методикою.
  3. Поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження і розвиток національної освіти в Україні; вивчення педагогами теорії і методики навчання та виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмету та методики його викладання з урахуванням вимог Закону про мови в Україні.
  4. Глибоке вивчення і практична реалізація програм і підсумків, розуміння їх особливостей і вимог з позиції формування національної школи.
  5. Широке використання сучасних освітніх технологій, особистісно-зорієнтованого навчання; проективної технології, інформаційної освітньої технології.
  6. Освоєння та практичне застосування теоретичних положень сучасної дидактики, методів і прийомів активізації навчання діяльності вихованців і формування в них наукового світогляду.

Принципи методичної роботи в колегіумі

  1. Науковість та доступність.
  2. Практична спрямованість.
  3. Оперативність та мобільність.
  4. Цілісність та системність.
  5. Актуальність.
  6. Всебічність.
  7. Прогностичність.
  8. Поєднання індивідуальних та колективних форм.

Сьогодення вимагає творчого вчителя. Творчу особистість може навчити й виховати тільки творча особистість.

До творчості спонукає вчителя сьогоднішній учень – розвинена й нестандартна особистість, вимоглива до свого наставника.

Творчість учителя виявляється насамперед у прагненні й умінні постійно вдосконалювати свою майстерність, знаходити нові, більш досконалі, методи практичної реалізації вимог часу.

Сприяє розвитку творчості педагогічного колективу  взагалі творча група „Обдарованість ”, участь у конкурсах педагогічної майстерності „Учитель року”, педагогічних ярмарках.

Одним із напрямків навчально-виховної та методичної роботи в закладі є плекання обдарованої творчої особистості.

Тому серед головних завдань педагогів  – створення умов для максимального розвитку особистості кожної дитини згідно з її індивідуальними особливостями, допомога їй у особистісному та професійному становленні.

У зв’язку з цим в закладі працює група „Пошук ”

Організація роботи з обдарованими дітьми

У новій політичній ситуації, яка склалась в Україні, простежуються дві домінуючі тенденції: по-перше, відродження національної самосвідомості, української культури і мови, виховання громадянина України; по-друге, прагнення до інтеграції у світове, європейське співтовариство. Перебудовчі процеси в Україні обумовили нові тенденції в розвитку освіти. Потреба суспільства у творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально розвинених громадянах, оновлення національної свідомості, відродження духовності викликали необхідність появи нових концепцій шкіл. Загальна розумова обдарованість викликає найбільший і цілком зрозумілий інтерес у нашій країні. Іноді цих дітей ми називаємо коротко: обдаровані діти. Обдаровані діти - це діти, які різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Часто у спілкуванні можна почути слова „талановитий, обдарований учень”. Іноді ці слова вживаються як синоніми. Ці поняття не слід ототожнювати.

Обдарованість - це сукупність здібностей, що дозволяють індивіду досягти вагомих результатів у одному або декількох видах діяльності, що є цінними для суспільства.

Ця якість формується і проявляється в діяльності. Талановитий - це той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якої-небудь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літературної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільне значимих процесах. Крім того, в цей термін, зазвичай, вкладаються ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей. М.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей:

- учні з ранньою розумовою реалізацією;

- учні з прискореним розумовим розвитком;

- учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

Учні з прискореним розумовим розвитком - це учні, які при рівних умовах різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо бувають помітні в молодших класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди буває зв’язаний з великою розумовою активністю, з ненаситною пізнавальною потребою. Учні з ранньою розумовою реалізацією - це учні, в яких при звичайному рівні інтелекту спостерігається особлива „тяга”, цікавість до якого-небудь окремого навчального предмету (до якої-небудь області науки чи техніки). Такий учень (нерідко, починаючи з середніх класів) з пристрастю захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією. Із „свого” предмету він може виділятись, значно випереджаючи ровесників, легкістю, з якою йому дається специфіка матеріалу, поглибленістю інтересу. Уроки ж з інших предметів можуть його обтяжувати. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей, що виділяються своїми розумовими особливостями, не випереджують ровесників у загальному розвитку інтелекту і не проявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмету, але відрізняються особливими якостями окремих психічних процесів (надзвичайна пам’ять на які-небудь об’єкти, багатство уяви або здатність до спостереження). Серед таких дітей зустрічаються учні з нелегким характером: незалежні, вперті, недостатньо контактні. Обдаровані діти виявляють себе найбільш яскраво в таких сферах діяльності: інтелектуальній, академічних досягнень, творчості (креативності), комунікаціях та лідерстві, в різних видах діяльності і руховій сфері.

1. Інтелектуальна сфера. Обдарована дитина відрізняється доброю пам’яттю, живим мисленням, допитливістю, добре розв’язує різні задачі, зв’язно викладає свої думки, може мати здібності і до практичного застосування знань.

2. Сфера академічних досягнень - це успіхи в опануванні читанням, математикою, природознавством.

3. Творчість (креативність). Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність думок, продукує оригінальні ідеї.

4. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дітьми, ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.

5. Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи відрізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодії, із задоволенням співає, намагається створювати музику.

6. Рухова сфера. Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.

Розвиток і виховання обдарованих і талановитих дітей вирішує проблему формування творчого потенціалу суспільства, забезпечує можливості інтенсивного, соціального розвитку і наукового прогресу, подальший розвиток науки і культури, всіх областей виробництва і суспільного життя.

Талант - це велике багатство для країни чи суспільства в будь-яку історичну епоху. Відомий вчений, лауреат Нобелівської премії П.Л. Капиця звернув увагу на ті ознаки, які „показують рівень суспільства”:

1. Поширення здорового способу життя, яке вимірюється тривалістю життя.

2. Зростання матеріального добробуту, яке вимірюється зростанням сукупного суспільного продукту.

3. Зростання духовних та інтелектуальних здібностей людей. Важливою практичною проблемою для педагогічних працівників є те, як уже   в   ранньому   віці   виявити,   розпізнати   великі   потенційні   можливості розвитку дитини в майбутньому. Це дозволило б дати кожному такому учневі поради, вказівки, які сприяли б розвитку його здібностей.

1. Обдаровані діти мають добру пам’ять, особистий світогляд, добре розвинуте абстрактне мислення.

2. У обдарованих дітей розвинута свідомість, теоретичний спосіб мислення.

3. Обдаровані діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті. Вони прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, інколи справами, що не мають безпосереднього відношення до уроку.

4. Обдаровані діти ставлять високі вимоги до себе, у них гостро розвинуте почуття справедливості, боляче сприймають суспільну несправедливість.

5. Обдаровані діти настирливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук.

6. Вони хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів. Навчання дає їм задоволення.

7. Завдяки численним вмінням (класифікувати, категоризувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, планувати і прогнозувати, роботи висновки) вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень.

8. Вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, фантазувати.

9. Вони задають багато питань і зацікавлені у позитивних відповідях на них.

10. Урок для них особливо цікавий тоді, коли використовуються дослідницький метод.

11. Обдаровані діти із задоволенням виконують складні і довгострокові завдання.

12. Обдаровані діти проявляють великий інтерес до читання, мають великий словниковий запас.

13. Завдяки частому звертанню до засобів інформації, вони, у більшості випадків, вміють швидко виділяти найбільш значимі відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації.

14. Порівняно зі своїми ровесниками вони краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивне і дедуктивне думати, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати і узагальнювати їх.

15. Чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу.

16. Для обдарованих дітей характерно почуття гумору, вони мають добре здоров’я, життєрадісні, хоча зрідка зустрічаються з поганим здоров’ям.

17. У них перебільшені почуття страху, емоційна залежність, емоційна незбалансованість порівняно з їх однолітками.

Вчителю для роботи з обдарованими дітьми необхідні певні якості. Отже, як бачимо, таким школярам необхідно приділяти значну увагу. Такими заходами, які дозволяють удосконалити навчально-виховний процес: обдарованими дітьми, дати їм не тільки глибокі і міцні знання, але й озброїти їх практичним розумінням основ історичної науки, є проведення олімпіад юних істориків, конкурс і в-захисті в науково-дослідницьких робіт гуманітарного профілю, КВК, вікторин.

Великого значення набуває при цьому творча пізнавальна діяльність школярів. В її основі лежить процес удосконалення засвоєних знань, використання їх в нових ситуаціях, створення нових способів розв'язування задач, пошук відповідей на поставлену проблему.

Система виховної роботи

Зміст виховної роботи в закладі:

  • виховання учнів на засадах загальнолюдської, гуманістичної моралі;
  • формування національної самосвідомості;
  • формування духовної культури, зумовленої традиціями родинного виховання;
  • розвиток високого рівня мовної культури;
  • розвиток в учнів почуття відповідальності за збереження національних традицій, звичаїв, культурних надбань, реалізація ідеї “діалог культур”;
  • забезпечення умов для самореалізації здібностей і обдарувань колегіїста;
  • опора на принципи гуманізму в спілкуванні як основа виховання обдарованої особистості;
  • застосування діагностики ефективності вихованого процесу;
  • поглиблення культурно-творчого потенціалу діяльності колегіуму та визначення його ціннісних координат.

Виховання громадянина України

Оновлення всіх сфер життя і діяльності нашого суспільства, національно-культурне відродження України, кардинальна зміна соціально-економічної, політичної ситуації вимагають докорінної перебудови парадигми громадянського виховання.

Громадянська освіта в закладі може здійснюватись чотирма формами:

І. Як навчальний предмет;

ІІ. Як міжпредметна форма діяльності в рамках освітянського простору;

ІІІ. Як організація позакласної та позашкільної діяльності (виховання);

IV. Як організація шкільного життя, що сприяє демократичній поведінці.

Навчання громадянськості, виховання громадянина не слід обмежувати тільки навчальними курсами, спеціалізованими дисциплінами чи сумою окремих гуманітарних предметів та тем. Важливу роль у цьому відіграє організація позакласної та позашкільної виховної роботи, що сприяє розвитку громадянських якостей та вмінь.

Ефективне громадянське виховання можливе лише за умов створення демократичного клімату в самому закладіі:

v      Стиль спілкування, зокрема між адміністрацією та вчителями, має бути для школярів практичним прикладом толерантності, взаємоповаги, відкритості, демократизму.

v      Вчитель повинен поважати людську гідність учня, його право на власну думку, заохочувати відкрите обговорення та демократичне прийняття рішень.

v      Необхідно залучати до співпраці із закладом батьків, культивувати серед них демократичні цінності та традиції.

v      Залучення до співпраці громадських організацій, психологічної служби

v      Надання учням можливості формувати навички самоврядування, груп за інтересами.

Громадянське виховання школярів: концептуальні засади та шляхи реалізації.

Виховний процес у школі здійснюється відповідно до державних законодавчих актів на основі культурно-історичних цінностей українського народу, його традицій, звичаїв, духовності, досягнень вітчизняної та світової педагогіки.

Основні програмні орієнтири щодо виховання громадянина України визначені в Законі України „Освіта. Україна ХХІ століття”, Національній доктрині розвитку освіти, Концепціях національного, громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності та інших документах. В них наголошується, що домінантною основою розвитку українського суспільства є виховання „свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури”.

Діяльність закладу спрямована на формування такої особистості, в якій синтезуються всі якості громадянина.

Головні цілі виховного процесу:

ü  національно-патріотичне виховання школярів, що становить основу їхнього духовного розвитку, формування моральних почуттів і рис поведінки, а саме: любові до Батьківщини, відданості їй, прагнення до піднесення престижу України; здатності до активно-творчої патріотичної діяльності;

ü  формування в учнів національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, готовності її захищати, сприяти збереженню соборності українських земель, згуртованості та єдності нації;

ü  формування в учнів високої мовної культури, забезпечення опанування ними української мови, знання ними Конституції України, прав і обов’язків громадян, виховання поваги до народних символів, обрядів, національної символіки, державного Герба, Прапора і Гімну;

ü  формування в учнів розуміння загальнолюдської моралі, забезпечення набуття ними історичних знань, народної моралі, етики, естетики, цілісної народної культури;

ü  формування в учнів національної гідності і самоповаги на основі осягнення духовних надбань українського народу; виховання в них людяності, милосердя, доброти, здатності до цивілізованого співжиття;

ü  формування в учнів „Я” – концепції людини-творця шляхом створення умов для їх самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення;

ü  формування правової культури, виховання поваги до законів і норм співжиття у суспільстві, вироблення в них потреби у дотриманні законів своєї держави;

ü  формування  свідомого ставлення до праці як найвищої цінності для людини і суспільства, активної особистої позиції, виховання дисциплінованості;формування екологічної культури: забезпечення опанування ними загальних знань про навколишній світ, природу, довкілля, всесвіт, залучення їх до активної екологічної діяльності, виховання в них дбайливого ставлення до природних багатств України;

ü  збагачення естетичного досвіду, і розвиток естетичної культури особистості, її художніх здібностей; формування в неї здатності розуміти й цінувати твори мистецтва, пам’ятки історії, красу і багатство природи; розвиток у колегіїстів здібностей до різноманітних видів творчої діяльності;

ü  виховання на основі національних традицій, світових стандартів та гуманістичних цінностей;

ü  вироблення відповідального ставлення до власного здоров’я; забезпечення розвитку в них потреби у здоровому способі життя, гармонійному поєднанні духовного, фізичного та психічного здоров’я, формування культури сімейних відносин;

ü  забезпечення розвитку індивідуальних здібностей і талантів колегіїстів, умов для їхньої самореалізації.

ü  формування в колегіїстів здатності до міжособистісного спілкування та готовності жити в умовах ринкових відносин;

ü  створення умов для творчого інтелектуального, духовного розвитку особистості у вільний від навчання час, запровадження інноваційних форм позаурочної діяльності учнів, прилучення їх до особистісно значущих національних, загальнолюдських цінностей;

ü  забезпечення соціально-педагогічного захисту школярів, їхнього права на вибір занять, широкого діапазону творчої діяльності, умов для реабілітації, корекції та гармонізації особистості;

ü  забезпечення організації інтелектуального дозвілля школярів.

Способи забезпечення результативності виховання.

Основні шляхи реалізації концептуальних засад виховання:

ü  наповнення виховного процесу національним змістом, зосередження уваги учнів на вивченні історико-культурного розвитку українського народу, духовної та матеріальної культури нації; забезпечення знання кожним учнем української мови, історії та культури народу України;

ü  науково-методичне забезпечення розв’язання сучасних проблем громадянського виховання;

ü  впровадження інноваційних технологій організації виховного процесу в практичну діяльність педагогів;

ü  проведення науково-дослідницької та експериментальної роботи за пріоритетними напрямами виховання;

ü  забезпечення цілеспрямованості, різноплановості позакласної роботи, її індивідуалізації;

ü  розробка та реалізація виховних планів, посібників із теорії та методики громадянського виховання учнів;

ü  створення психологічної та соціологічної служби з числа учителів та учнів; забезпечення діагностування та корекції виховного процесу, психолого-педагогічного проектування взаємодії учнівського і педагогічного колективів у ході громадянського виховання та розвитку особистості колегіїста;

ü  створення системи роботи з обдарованими дітьми, спрямованої на розвиток їхніх здібностей, талантів. Забезпечення умов для самореалізації кожного члена колективу;

ü  створення позитивного морально-психологічного клімату в колективі, поліпшення відносин „учень-вчитель”, „вчитель-учень”, „учень-учень”; забезпечення соціального захисту школярів;

ü  реалізація цільової творчої програми громадянського виховання колегіїстів;

ü  надання колегіїстам допомоги у здійсненні самодослідження з метою з’ясування уявлень інших про себе як особистість;

ü  діагностика рівня самооцінки учасників навчального процесу.

ü  удосконалення діяльності учнівського парламенту колегіуму;

ü  реформування культурного дозвілля учнівського колективу;

ü  створення шкільного „Центру духовної культури” з метою поліпшення морально-етичного, духовного розвитку учнів, організації для них дозвілля;

ü  впровадження інновацій у практичну роботу педагогів щодо такого напряму педагогічної діяльності: „За здоровий спосіб життя”;

ü  фінансове забезпечення виховного процесу за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, цільового фінансування, спонсорських надходжень;

ü  пропаганда провідного досвіду організації виховної діяльності через міські засоби масової інформації, вісники, газети.

Від моделі адаптивного виховання до моделі  особистісного саморозвитку і самовизначення.

Хочемо ми того чи ні, всім ходом реформ, соціальних перетворень і реструктуризації освітньої системи (поява шкіл нового типу) ми спровокували у людей установки на самозаміну. Вони здійснюються і самі по собі: спонтанно, часто некеровано і хаотично. У цьому процесі можливі адекватні варіанти, але не виключені і помилки, спотворення, що ведуть розвиток особистості по похилій вниз.

Тому тільки викликати потреби до самозміни недостатньо. Важливо забезпечити ці самозміни відповідним орієнтуванням зсередини, знаннями, уміннями і навичками усвідомленого і цілеспрямованого управління саморозвитком.

У психології відомі дві лінії саморозвитку: адентивний саморозвиток, що не вийде за межі безпосередніх зв’язків і відносин, в яких живе людина, і друга – саморозвиток, орієнтовний на значимість життя як такого. У зв’язку з цим можна говорити і про два шляхи, дві лінії або дві моделі навчання і виховання:

-         моделі адаптивної поведінки;

-         моделі особистісноорієнтованого розвитку і життєвого самовизначення.

При адаптивній (першій) моделі розвитку в самознання людини, починаючи з дитячого садка і школи, закладаються тенденції до узгодження і підкорення своєї поведінки зовнішніми обставинами. Домінанта даної тенденції формується в напрямі навчання дитини виконувати дані вимоги, правила і норми як для самопристосування, так і для підкорення навколишнього середовища своїм інтересам. У діяльності і поведінці така людина використовує ?