Виховна робота

Із досвіду роботи класного керівника Мурашко Л.А.

Метою виховання є становлення громадянина України, патріота своєї країни, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову і соціальну державу, здатного виявляти національну гідність, знати свої обов’язки і права, цивілізовано відстоювати їх, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, поводитися компетентно, бути конкурентоспроможним, успішно само реалізовуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій культури.

У Ніжинській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів №13 працюю вже 26 років. Стаж роботи класним керівником у даному навчальному закладі - 22 роки.

Основою сучасного виховного процесу є лю­дина як найвища цінність. Провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природ­ного довкілля та самої себе. Набирає сили тен­денція гармонійного поєднання інтересів учасни­ків виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї ін­дивідуальності; суспільства, зусилля якого спря­мовуються на всебічний розвиток особистості; держави, зацікавленої в тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі.  Тому проблема, над якою працюю в системі виховної роботи класного колективу: «Диференціація та індивідуалізація виховання – необхідна умова розвитку творчої особистості».

 Творче кредо: Виховуючи, виховуватись; навчаючи, вчитись.

Учитель, який  передає дитині лише знання, - це ремісник; той, хто виховує характер, - справжній митець своєї справи.

Софія Русова

 Метод: Метод – мати.

Фуллер 

    

Класний керівник – це в першу чергу керівник учнівського колективу дітей, що разом навчаються. Класний керівник об’єднує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор. Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмету, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї? Від класного керівника залежить ступінь сформованості дитячого колективу. Уміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення вчителя стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керівника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

Діти допитливі, з гострим розумом, у разі   правильного виховання стають великими людьми.

Я.А. Коменський

Мрію виховати людину добрих помислів, почуттів і дій, яка існує в гармонії із світом, із власним серцем. Тому у процесі виховання  керуюся особистісно орієнтованим під­ходом до здібностей, нахилів кожної дитини учня, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі на­ціональних і загальнолюдських цінностей. Прагну, щоб мій клас перетворився на органічну єдність організації і психологічної спільності, не бути тільки групою, а справжнім дитячим колективом.

У виховній роботі зі своїми учнями керуюся Програмами для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243 «Про основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі виховання, Концепцією громадянського виховання, Державною національною програмою «Освіта. Україна ХХІ століття», Національною доктриною розвитку освіти, «Концепцією превентивного виховання дітей і молоді» та Концепцією національно- патріотичного виховання дітей та молоді, затвердженої Наказом МОН України від 16.06.2015 №641, а також наказами, розпорядженнями Президента України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, обласного та міського управління освіти.

Працючи з дитячим колективом завжди ставлю перед собою виховні завдання: вивчити особливості кожної дитини, її фізичний, психологічний стан, сім'ю, індивідуальні особливості і здібності; всіляко сприяти згуртованості класного колективу; проводити роботу з розвитку учнівського самоврядування; активізувати роботу класного колективу через участь у загальношкільних заходах; продовжувати традиції, що започаткувалися у період навчання в початковій школі, розвивати їх.

Згуртуванню учнів класу в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативу. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям. Цьому сприяє активна участь класу в таких загальношкільних заходах: прибирання території, похід в ліс, упорядкування могил героїв громадянської війни та Великої Вітчизняної, «Школа – наш дім, ми господарі в нім», конкурс «Озеленення класної кімнати».

Дуже важливо створити комфортні умови, при яких учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність, матиме можливість реалізувати себе в будь-якій діяльності.

У сучасних умовах постає соціальна потреба у наявності особистості, спроможної розв'язати і щоденні, і масштабні завдання, які забезпечують не просто виживання, а прогрес нації. Саме такою наукою управління є участь у   самоврядуванні. Адже саме сьогодні у школі розвивається принципово нова технологія навчально-виховного процесу на основі самоврядування.

На мою думку, самоврядування – це реальний безперервний процес залучення учнів до громадських справ.

Педагоги багатьох країн світу різними засобами довели, що учнівське самоврядування в школі у межах справ і взаємин дітей, делегування їм педагогами частин своїх прав та обов'язків створюють широкі можливості для розвитку соціальної відповідальності та активності кожного учня. Відсутність у багатьох школах можливості дітей реалізувати свою потребу самостійно веде до її вмирання або трансформується в асоціальну чи антисоціальну поведінку.

Самоврядування – це належним чином організована робота, для того, щоб однаково добре жилося всім, хто разом вчиться або працює… Щоб один одного не кривдили, не перешкоджали, не докучали… Щоб допомагали, піклувалися, стежили за порядком і правопорядком…

Януш Корчак

Починаючи з 5-го класу  намагаюсь створити дієву схему роботи учнівського самоврядування в класі. Щоб це було не лише на папері, а допомагало у згуртуванні та роботі класного колективу. Наша мета – ознайомлення з історією, славними традиціями України, об'єднання зусиль для добрих і корисних справ, розвиток власних здібностей і талантів, виховання бережливості  в усьому, поваги й любові до своєї родини, виховання громадянина України – носія національних цінностей та загальнолюдських надбань. Провідною ідеєю є  всебічне виховання учнів через участь в органах учнівського самоврядування.

У своїй роботі використовую один із найважливіших принципів виховання – забезпечення активної позиції учнів та їхніх представницьких органів у житті і колективній діяльності. Суть полягає в органічному поєднанні самоврядування, самостійності та ініціативи учнів з педагогічним колективом. Я намагаюсь надати учням право бути організаторами власних справ, допомагати активу вихованців, тактовно підтримувати всі їхні починання. У своїй роботі ми прагнемо залучати всіх учасників до планування, розподілу обов'язків, наперед визначати потреби організаційної діяльності, прогнозувати результати роботи, оцінювати не лише за результатом, а й за характером стосунків у процесі роботи.

Виступаючи в ролі і виконавців і організаторів діяльності, мої вихованці постають перед необхідністю виявити взаємну відповідальність, допомогу, вимогливість. Маючи бажання утвердитися в колективі ровесників, учні намагається виявити себе якнайкраще в системі стосунків відповідальної залежності.

Моїми основними завданнями в роботі з учнівським самоврядуванням є - навчати організаторській майстерності: планувати (що і як робити), роз'яснювати кожному важливість запланованої справи; призначати відповідальних за кожну ділянку спільної справи; дотримувати черговості в розподілі доручень; аналізувати результати і засоби, якими їх досягнуто; визначати особистий внесок кожного учня у загальну справу. На перших класних зборах розподіляємо доручення. Кожен учень отримує посаду щодо своїх нахилів, бажань. Доручення періодично змінюємо, щоб кожний відчув себе у ролі старости, відповідального за чергування, відвідування, попрацював у редколегії тощо. 

Значну увагу приділяю колективним творчим справам, тому що завдяки КТС здійснюється індивідуалізація виховання,  що необхідно для формування творчої особистості.

Колективна творча справа — це спосіб організації яскравого, напо­вненого працею та грою, творчістю та товариськістю, мрією і радіс­тю життя і, водночас, основний виховний засіб методики колективної творчої діяльності. У процесі підготовки та проведення кожної КТС закладена можливість реалізації низки педагогічних за­вдань, відбувається розвиток колективістських, демократичних засад життя, самостійності, ініціативи дітей та підлітків, самоврядування, активного, громадянського ставлення до людей та навколишнього світу. КТС, які збагачують колектив та особистість соціально цін­ним досвідом, дають можливість кожному виявити і вдосконалити кращі людські задатки та здібності, потреби та взаємини, зростати у духовно-моральному аспекті.

Колективні творчі справи є інтерактивними за своєю суттю, адже всі їх учасники — активні організатори та виконав­ці. Колективні творчі справи сприяють:

1. Організації взаємин, які базуються на відкритості, взаємоповазі – це задоволення природної потреби юності в ідеалі.

2. Яскравій альтруїстичній спрямованості, установці на добротворчість, вихованню звички турбуватися про людей і отримувати від цього задоволення.

3. П'яти «само-»: самоорганізації, самодіяльності, самовихованню, самоуправлінню, самоаналізу.

4.  Високій особистій відповідальності за все, що відбувається на­вколо.

5. Новим взаєминам з дорослими, з педагогами. Потреба дітей у стар­ших друзях приводить до пошуку таких. Це вимагає від дорослих по­стійної творчої напруги, щоб не перетворитися на баласт, не втратити статус старшого друга.

6. Творчості — а це риса будь-якої діяльності. Творчість — гарантія за­побігання формалізму. Придумування нових форм проведення КТС неминуче загострює увагу на інструментах, педагогічній техніці.

7. Колективізму. Усе робиться колективно. Участь усіх членів ко­лективу у підготовці та проведенні спільної справи допомагає сфор­мувати яскраву, неповторну індивідуальність.

Клас наш важко назвати дружним, тому шукаю такі форми роботи, щоб здружити дітей. Так наприклад, готуючись до свята 8 Березня, ми з дітьми робили мамам і бабусям подарунки (декупаж). У процесі роботи діти допомогали один одному , навчали один одного, добирали орнаменти,    таким чином здружились навіть ті, які ніколи не товаришували. Приємно було спостерігати, як мої вихованці міняються  на очах: із неслухняних і задеривакуватих стали уважні та готові  прийти на допомогу однокласникам.        

Готуючись до новорічних свят, мої п'ятикласники запропонували прикрасити клас саморобними гірляндами, іграшками. Усі підтримали ідею . Робота закипіла. Діти залишалися після уроків, одні вирізали, інші клеїли. Усім було цікаво, весело. Працювали дружно, з натхненням. Можливо, зроблене учнями не було вишуканим, але учням спільна праця принесла радість, це їх згуртувало. Вони слідкували, щоб ніхто не порвав прикраси. Спільна творча праця їх згуртувала, подарувала приємні хвилини спілкування.

Свято – одна із складних форм організації виховної роботи, колективна творча справа, що є комплексною формою організації виховної роботи в соціумі. Організовуючи свята, намагаюсь гармонійно поєднувати методи і форми роботи з метою формування у дітей ціннісних орієнтацій та загальної культури, оптимально використовую засоби, які акумулюють різні види мистецтв, а його учасники активно включаються, у різні види діяльності.

У 2011-2012 навчальному році підготували і провели такі свята: мітинг «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Мітинг пройшов біля пам'ятника невідомому солдату на фрунзівському кладовищі та біля обеліска, що знаходиться на території колишнього колгоспу ім. Фрунзе. Цікаво та весело пройшло свято «День іменинника». Ретельно учні готувалися до новорічного КВК. Для своїх матусь  та бабусь діти підготували концерт, присвячений  жіночому дню. Брали активну участь у шкільних святах, конкурсах.  У процесі підготовки і проведенні  заходів  у моїх  вихованців формується ціннісне ставлення до держави  та суспільства, до інших людей,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    до себе, до праці, природи та мистецтва.  Нині готуємо свято до Дня писемності. Готуючи свято,  кожен учень має відповідати за певну ділянку роботи. Це спонукає дітей до творчого підходу, взаємодії з товаришами, сприяє згуртуванню дитячого колективу. При підготовці та проведенні  виховних годин намагаюсь організувати роботу так, щоб більшість учнів були залучені до діяльності, мали можливість розуміти і обговорювати результати своїх досягнень, були в них зацікавлені.

Вважаю, якщо класний керівник не прагне зацікавити школярів, залучити їх до творчої активної діяльності, такий класний керівник «працює сам для себе».

Тому і форми проведення виховних годин та заходів  добираю такі, які б ефективно впливали на емоції, свідомість учнів, пробуджуючи в них інтерес та мотивацію, самостійність мислення та дій. Саме за таких умов можна досягти високих результатів.

Ефективними формами виховної роботи є: гра, диспут, конкурсна програма, КВК, КТС, вікторина, тематичні свята та інші…Було проведено такі виховні заходи: «Бійтеся байдужих», «Поспішайте творити добро», «Пізнай себе», «Наші права і обов’язки», «Рідна мати моя», «Кожен з нас – природа».

Навчальні екскурсії організовую  з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями . Задачі екскурсії — розвиток здібностей учнів діяти з пізнавальних позицій у оточуючому їх навколишньому світі; безпосередньо сприймати і вивчати   життєві   явища   і   процеси.   Екскурсії  допомагають   формувати емоційну  сферу  учнів:   почуття  прекрасного,  відчуття   радості   пізнання, бажання бути корисними людям. Із своїми вихованцями відвідала місто Полтаву, фабрику новорічних іграшок у Клавдієво, страуси ну ферму в Ясногорці, на зимових канікулах їздили в Київський цирк, у цьому навчальному році побували в місті-герої Одесі. Мої учні люблять подорожувати, тому разом з батьками влаштовуємо всі можливі подорожі, походи. Навесні їздили в ліс разом з батьками. Учили дітей заготовляти сухий хмиз для вогнища, варити польову кашу, серверувати «стіл», прибирати після себе в лісі, бережно ставитись до природи. Спільні турботи  у поході згуртовують дитячий колектив, дають відчути радість допомагати один одному, разом працювати, розважатись. У груповій діяльності формується вміння прийти на допомогу у потрібну хвилину: пояснити, перевірити, порадити. Складаються товариські взаємостосунки.

 Виховна функція групової діяльності школярів полягає також у підготовці їх до спілкування і співпраці в самостійному житті після закінчення школи. Вона виховує самостійність і наполегливість, вміння співпрацювати разом.

Особливе  значення надаю спілкуванню з учнями, чи то індивідуальна бесіда, чи то колективне спілкування. Проблеми класу обговорюємо всім класом, намагаємось знайти правильне рішення. Вчу учнів підтримувати один одного, радіти успіхам товариша, просити пробачення, пробачати. Набуваючи досвіду самостійного вирішення завдань, мої учні  поступово приходять і до самоосвіти – оволодіння теоретичним матеріалом і практичним вмінням, що створює можливості для самопізнання і самореалізації особистості.

У вихованні учнів тісно співпрацюю з батьками.  Для себе визначила декілька важливих принципів, яких дотримуюся у своїй роботі:

ü    Створити єдиний колектив учнів, батьків і вчителів, об’єднаний спільною метою й відповідальністю, діючий на демократичних та гуманістичних принципах.

ü    Сприяти виробленню у батьків уявлень про єдність і цілісність виховного процесу в сім'ї та класі.

ü    Сприяти засвоєнню батьками навичок аналізу дитячих вчинків, розуміння їх мотивації.

Для реалізації цих принципів і розвитку учнівського самоврядування в класі  використовує різні форми співпраці з батьками: батьківський лекторій, поради батькам, створені дітьми, і презентовані під час батьківських зборів, спільна діяльність у творчих об'єднаннях різної спрямованості, родинні свята, екскурсійні поїздки, допомога в зміцненні матеріально-технічної бази школи, участь батьків в роботі ради школи, батьківського комітету школи, творчий звіт роботи учнівського самоврядування  класу перед батьками.

У роботі з учнівським колективом співпрацюю з психологом та соціальним педагогом. У класі проводились тести, тренінги, соціоопитування. Проведено дослідження щодо виявлення мікрогруп в учнівському колективі. Дві мікрогрупи  добре налагоджують стосунки між собою, вміють разом організувати справи, прислухаються до думок та пропозицій один одного, вміють працювати на результат.  Разом з тим під час вивчення класного колективу, використання методу спостереження  є ряд аспектів, які потребують педагогічного втручання та вирішення. У частини учнів класу відсутня сформованість культури поведінки,  що призводить до конфліктів між однолітками та з вчителями, погіршення міжособистісних взаємин. Колектив  класу впливає на своїх членів, вимагає від них дотримання правил поведінки. Схвалення або засудження колективом дій учнів, правильна, толерантна критика, серйозні вимоги один до одного – важливий чинник, що сприяє накопиченню соціально-морального досвіду та придбання досвіду колективної діяльності відповідно до етапів розвитку колективу.

Намагаюсь працювати в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що сприяє розвитку співробітництва учнів, батьків, учителів.

Вважаю, що сьогодні повинна змінитись  роль класного керівника: він повинен бути не наглядачем, не контролером, а виконувати роль консультанта та джерела знань, стати старшим товаришем, другом, порадником, партнером у спільній діяльності.

Такий класний керівник не домінує, а співпрацює з учнями. Вони особистісно захоплені один одним, довіряють, поважають думки, почуття, позитивно налаштовані на творчість, вони співавтори заходу.

Саме співпраця учня і вчителя стане ще одним ключем до успіху наших учнів.

Формула успіху учнів у кожного вчителя різна. На мою думку, це залежить не лише від форм і методів, які ми застосовуємо у своїй роботі. Напевно, не останню роль в цьому відіграє і сама особистість класного керівника. Для того, щоб наші діти досягли успіху, ми ніколи не повинні зупинятися на досягнутому, постійно бути в творчому пошуку, займатися самовдосконаленням. Як сказав Езоп: «Не соромся вчитися і в зрілому віці. Краще навчитися пізно, ніж ніколи.»